Таблетки від тривожності: хто призначає і чому не можна підбирати самому

Якщо ви ввели в пошуку «таблетки від тривожності», ви, найімовірніше, хочете, щоб швидко стало легше, і шукаєте, що для цього приймають. Ця стаття не називає препаратів і не дає доз та рейтингів, бо вибір ліків робить лише лікар. Зате вона пояснює, як це вирішується, чому підбирати самому ризиковано і що можна робити до візиту.

Інформація ґрунтується на клінічних рекомендаціях і допомагає підготуватися до розмови з лікарем. Вона не замінює консультації фахівця.

Хто призначає таблетки від тривожності і як

Ліки призначає лікар після повної оцінки стану. За рекомендаціями британського інституту NICE, така оцінка враховує кількість і тяжкість симптомів, ступінь страждання, вплив на життя, інші розлади, вживання речовин, супутні хвороби та минулий досвід лікування (NICE, 2011). Перед призначенням лікар має обговорити з вами варіанти та ваші побоювання, пояснити, навіщо призначається лікування, і розповісти про можливу користь, схильність різних препаратів давати побічні ефекти й синдром відміни та про взаємодії з іншими ліками (NICE, 2011).

Які бувають варіанти лікування тривожного розладу

Ліки це один із варіантів, і починають частіше з простіших. Рекомендації NICE пропонують іти сходинками від найменш нав'язливої та найефективнішої допомоги. За вираженого порушення життя чи недостатнього ефекту самодопомоги пропонують або індивідуальну психологічну допомогу високої інтенсивності, або медикаментозне лікування й кажуть, що вибір залежить від ваших уподобань, оскільки даних про перевагу одного способу немає. При цьому наголошується, що ліки нерідко супроводжуються побічними ефектами та синдромом відміни (NICE, 2011). Про немедикаментозні кроки ми писали у статті про те, як впоратися з тривожністю.

Чому не можна підбирати таблетки від тривожності самому

Тому що вибір залежить від того, що саме з вами відбувається і помилка може зашкодити. Ось що варто знати:

• У ліків є побічні ефекти та синдром відміни. Їхня виразність різниться в різних препаратів і людей, і про це лікар має розповісти до початку лікування.
• Бувають взаємодії. Ліки можуть погано поєднуватися з іншими ліками та з деякими речовинами, тому лікар питає про все, що ви приймаєте.
• Заспокійливі сильної дії не для постійного прийому. NICE не рекомендує пропонувати препарати групи бензодіазепінів при генералізованому тривожному розладі, окрім як на короткий час у кризі (NICE, 2011).
• За тривогою може стояти інше. За поєднання з іншим розладом спершу лікують основний, тобто той, що тяжчий і від лікування якого загальний стан покращиться більше (NICE, 2011), а такими станами бувають, наприклад, депресія, РДУГ чи аутизм.

Питання про препарати без рецепта теж вирішує лікар або фармацевт, бо й такі засоби діють на організм. Рекомендації NICE щодо тривожного розладу описують лікування, яке призначає лікар, і не дають списку найкращих чи безпечних засобів.

Що робити замість самолікування

Підготуватися до розмови з лікарем і отримати допомогу по суті. Почати можна сьогодні:

• записуйте, коли тривога піднімається, як довго триває і що їй передує;
• випишіть усе, що ви приймаєте, зокрема ліки, добавки та речовини, щоб лікар міг урахувати взаємодії;
• запишіть запитання лікарю: яка очікується користь, які побічні ефекти, що буде при відміні та як довго потрібне лікування;
• уточніть, які є варіанти без ліків, і подивіться, що допомагає на практиці.

Загальна картина про тривогу описана у статті про тривожність у дорослих, а про те, що показують опитувальники, у статті про тест на тривожність.

З'ясувати, з чого почати саме у вашій ситуації, можна й без зобов'язань, через бот, який ставить кілька запитань і пропонує наступний крок, а як загалом влаштована робота центру з дорослими, видно на сторінці «Для дорослих».