Алекситимія у дорослих: чому важко назвати, що відчуваєш, і що з цим робити

Алекситимія у дорослих означає, що важко помічати й називати власні почуття. Ви відчуваєте, що вам зле, але не можете сказати, що саме коїться всередині: злість, утома, образа чи звичайний голод. Це особливість, що виглядає по-різному, і діагнозом сама по собі не вважається. Найчастіше про неї згадують у зв’язку з аутизмом: у метааналізі Kinnaird із колегами (2019) ознаки алекситимії виявили у 49,93 % аутичних людей, тоді як у групах порівняння їх було 4,89 %.

Якщо на запитання «як ти?» ви звикли казати «нормально», хоч усередині все гуде, ви не самі. Нижче про те, як це буває, що кажуть дослідження і з чого можна почати.

Що таке алекситимія у дорослих і як вона виглядає

Термін з’явився в психології 1970-х і описує труднощі з упізнаванням та описом почуттів. Люди розповідають про це подібно, ось найчастіші описи.

• Для своїх почуттів знаходяться лише слова «добре», «погано» чи «ніяк».
• Емоцію ви помічаєте через тіло: клубок у горлі, важкість у грудях, біль голови.
• Почуття накочують раптово, наче з нізвідки.
• Розповідаючи про день, ви переказуєте факти, а не переживання.
• На запитання «що ти відчуваєш?» так і кортить відповісти «не знаю».

Ці описи допомагають упізнати себе й нічого не доводять. Самоспостереження не замінює оцінки фахівця, а опитувальники на кшталт Toronto Alexithymia Scale (TAS-20) використовують як частину обстеження, і самі по собі їхні підсумки діагнозу не дають.

Алекситимія та аутизм: що показують дослідження

У систематичному огляді й метааналізі Kinnaird, Stewart і Tchanturia (European Psychiatry, 2019) порівняли п’ятнадцять досліджень за участі аутичних і неаутичних людей. У першій групі алекситимія траплялася помітно частіше, 49,93 % проти 4,89 %. Автори наголошують, що вона поширена, але не в кожного, тож її відсутність нічого не спростовує. Її описують і поза аутизмом, проте тут ми спираємося саме на дані про аутизм.

Коли труднощі з почуттями поєднуються з виснаженням від постійного самоконтролю, зазирніть до матеріалу про маскування і вигорання у дорослих з аутизмом, де пояснено, звідки береться така втома.

Як зрозуміти, що я відчуваю: прості кроки при алекситимії

Це загальні прийоми, які можна пробувати самостійно. Досліджень, які перевіряли б їх саме на дорослих з аутизмом, поки мало, тому ставтеся до них як до способів спробувати й подивитися, що пасує вам.

• Почніть із тіла й запитайте себе, де зараз напруга: щелепа, плечі, живіт.
• Опишіть відчуття простими словами: важкість, жар, порожнеча, тремтіння.
• Візьміть перелік чи колесо емоцій і виберіть найближче слово, нехай і неточне.
• Занотовуйте один рядок тричі на день: час, ситуація, відчуття, слово.
• Якщо слово не підійшло, замініть іншим і подивіться, чи воно відгукується.
• Попросіть близьку людину підказати слово, якщо вам комфортно так говорити.

На сьогоднішній вечір виберіть одну мить дня й опишіть тілесне відчуття трьома словами. Для першого кроку цього досить.

Сигнали тіла часто пов’язані з перевантаженням органів чуття, і якщо помічаєте, що шум, світло чи натовп вибивають із колії, стане в пригоді стаття про сенсорне перевантаження у дорослих.

До кого звернутися, якщо труднощі з почуттями заважають жити

Якщо через незрозумілі емоції страждають стосунки, робота чи сон, варто поговорити з психологом або психотерапевтом, який працює з дорослими з аутизмом і РДУГ. Він допоможе дібрати слова й навчитися помічати сигнали тіла. Коли поруч сильна тривога чи пригніченість, до розмови долучають психіатра. Діагнозів за описом ми не ставимо, це робить фахівець після очної оцінки. Про те, як складається картина ознак, читайте в матеріалі про ознаки аутизму у дорослих.

Якщо хочете обговорити свою ситуацію, напишіть нам за посиланням унизу сторінки.