Дитина, яка не говорить: з чого почати
Коли в родині дитина, яка не говорить, з чого почати, зрозуміло далеко не одразу, і це нормально. Почніть зі спілкування без слів: нехай дитина вчиться помічати вас, повторювати за вами й повідомляти, чого вона хоче, будь-яким доступним способом. Слова зазвичай виростають із цього фундаменту, а будувати його можна вдома вже сьогодні, не чекаючи черги до фахівця.
Нижче чотири опори, з яких варто починати, і те, що відомо з досліджень про жести та картки. Якщо вам тривожно через те, що мовлення поки немає, це зрозуміло, такий стан знайомий дуже багатьом родинам, які вночі чекають перших слів.
Чому дитина поки не говорить і чи потрібно спершу йти до фахівця?
Причин мовчання буває кілька, від особливостей слуху й загального темпу розвитку до порушень мовлення та аутистичного спектра. Відрізнити одне від одного за описом неможливо, це робота педіатра та профільних фахівців, а обстеження зазвичай починають із перевірки слуху. Спілкуватися з дитиною можна паралельно, діагноз для цього не потрібен, а звичка помічати одне одного стане в пригоді за будь-якої причини.
Дитина, яка не говорить: з чого почати вдома в перший тиждень?
Чотири опори зручно тримати в голові як послідовність, хоча на практиці вони переплітаються. Звучить просто, і так воно і є, хоча в перші дні здається, що нічого не відбувається.
- Увага. Сідайте на рівень очей дитини й ідіть за її інтересом: якщо вона катає машинку, катайте поруч. Так ви стаєте для неї цікавим співрозмовником.
- Наслідування. Повторюйте її дії та звуки, а потім показуйте просту дію, наприклад плесок або помах рукою, і чекайте, чи повторить вона.
- Жест або картинка разом зі словом. Називайте предмет і водночас показуйте жест чи картинку. Слово залишається на місці, а в дитини з'являється другий шлях, щоб зрозуміти вас і відповісти.
- Прохання. Улюблену іграшку чи їжу можна залишити на видноті, але поза досяжністю. Приймайте будь-який сигнал: погляд, простягнуту руку, вказування, картку, звук. Реакція на сигнал важливіша за його форму.
Чи не завадять жести й картки появі слів?
Цього побоюються багато батьків, і це питання вивчали. Систематичний огляд Шлоссера та Вендта (Schlosser & Wendt, 2008) об'єднав 11 досліджень допоміжної й альтернативної комунікації, тобто жестів, карток та електронних пристроїв, у дітей на аутистичному спектрі. Автори дійшли висновку, що така підтримка не заважає появі мовлення й може його збільшити. Вони ж застерігають, що в різних дітей приріст різний, а коли він є, зазвичай невеликий. До огляду увійшли роботи різної побудови, зокрема з одним учасником, тому висновки обережні.
Звідси випливає, що картки й жести можна використовувати без страху, але чекати від них швидкого запуску мовлення не варто. Вони дають дитині спосіб повідомляти про бажання вже зараз, а мовлення тим часом розвивається у своєму темпі.
Як навчити дитину, яка не говорить, просити
Оберіть одну улюблену річ дитини й п'ять хвилин часу. Покладіть її так, щоб дитина бачила її, але не могла дістати. Зачекайте 5–10 секунд, не підказуючи. Будь-який сигнал, чи то погляд, жест, звук або рух до вас, вважайте проханням: назвіть предмет одним словом і дайте зовсім трохи. Повторіть п'ять разів. Помітьте, яким способом дитина просить найчастіше, саме з нього варто будувати подальшу роботу.
Коли потрібна допомога фахівця?
Якщо за кілька тижнів такої практики сигнали не з'являються або ви не розумієте, який спосіб підійде саме вашій дитині, потрібна програма, бо загальних порад для цього замало. Якщо мовлення немає до трьох років і ви не знаєте, чекати чи діяти, докладно про це написано в статті про дитину, яка не говорить у три роки, а якщо мовлення було й зникло, краще одразу прочитати матеріал про дитину, яка перестала говорити. Як саме вчити проханню крок за кроком, показано в статті як навчити дитину просити.
У Sense Behavior оцінка навичок за VB-MAPP відбувається дистанційно й не потребує офіційного діагнозу. Роботу в логіці АВА-терапії (ABA, прикладний аналіз поведінки) веде сертифікований фахівець BCBA, а ви отримуєте картину поточних навичок і зрозумілий наступний крок. Це не замінює лікаря, причину мовчання все одно варто з'ясовувати в педіатра та профільних фахівців.