Материнський штраф: чому після народження дитини дохід падає на роки

Коротка відповідь: після народження першої дитини дохід жінки падає і не відновлюється роками — у різних країнах розрив становить від 21% до 61% і тримається щонайменше десятиліття. У чоловіків при цьому заробіток практично не змінюється. Цей розрив називають материнським штрафом, і економісти вимірюють його так само буденно, як інфляцію. Розбираємо, звідки беруться ці цифри, чому в родинах, де дитині потрібні регулярні заняття, розрив ще більший, і що на нього реально впливає.

Що таке материнський штраф

Материнський штраф (в англомовній літературі — motherhood penalty, або child penalty) — це показник того, наскільки заробіток жінки після народження першої дитини відстає від того, яким він був би без дитини, і від заробітку чоловіків за той самий період.

Рахують його не за відчуттями, а за великими масивами даних. Метод простий за ідеєю: беруть людей, у яких народилася перша дитина, і дивляться на їхні доходи за п'ять років до народження і десять років після — з поправкою на вік і загальні економічні тренди. До народження дитини криві доходів чоловіків і жінок ідуть паралельно. Після — різко розходяться.

Наскільки великий розрив: цифри по країнах

Найцитованіше порівняння зробила команда економістів під керівництвом Хенріка Клевена: вони застосували однакову методику до шести країн, щоб цифри можна було зіставляти напряму (Kleven et al., 2019). Нижче — довгостроковий розрив у заробітку, усереднено за період з п'ятого по десятий рік після народження першої дитини.

Дві речі в цих даних варто проговорити окремо.

Перша: це не разова просадка на час декрету. Через десять років після народження дитини криві вже вийшли на плато — тобто жінки до цього моменту не наздогнали і, судячи з даних, далі не наздоженуть. Розрив закріплюється.

Друга: у чоловіків у тих самих даних народження дитини на заробіток майже не впливає. Єдиний виняток — Швеція, де у батьків видно невеликий короткостроковий провал; автори пов'язують його з тим, що там є відпустка, зарезервована саме за батьком.

Чому різниця між країнами така велика

Інтуїтивно здається, що справа в держпідтримці: де довша оплачувана відпустка і доступніші ясла, там розрив менший. Дані цю логіку не підтверджують.

Автори окремо перевірили вплив сімейної політики і виявили, що в довгостроковій перспективі тривалість оплачуваної відпустки і доступність ясел на розмір розриву майже не впливають. Короткостроковий ефект є — довша відпустка дає глибшу просадку в перші роки, — але через кілька років він розчиняється.

Значно сильніше розрив пов'язаний з іншим — з уявленнями про те, чи має мати маленької дитини працювати. Дослідники зіставили розмір материнського штрафу з відповідями на питання міжнародного опитування: чи має жінка з дитиною дошкільного віку працювати поза домом або залишатися вдома. Зв'язок виявився майже лінійним: що більша в країні частка згодних із тим, що матері слід сидіти вдома, то вищий материнський штраф. Скандинавія — на одному полюсі, німецькомовні країни — на іншому.

Окремий випадок: коли дитині потрібні регулярні заняття

Усе описане вище — про середню родину. Якщо дитині потрібні регулярні заняття з фахівцями, механіка та сама, але масштаб інший.

Дослідження, опубліковане в журналі Pediatrics, порівняло доходи і зайнятість батьків на даних національного опитування про медичні витрати в США. Порівнювали три групи: родини дітей з аутизмом, родини дітей з іншими обмеженнями за здоров'ям і родини дітей без обмежень (Cidav, Marcus & Mandell, 2012).

• Матері дітей з аутизмом заробляють у середньому на 56% менше, ніж матері дітей без обмежень за здоров'ям, і на 35% менше, ніж матері дітей з іншими обмеженнями.
• Вони на 6% рідше мають роботу і працюють у середньому на 7 годин на тиждень менше.
• Дохід родини загалом нижчий на 28% порівняно з родинами дітей без обмежень.
• На заробітках батьків при цьому статистично значущих відмінностей не виявлено.

Останній пункт варто перечитати. Додаткове навантаження не розподіляється між батьками — воно майже цілком лягає на одного, і в даних це видно цілком виразно.

Причина, яку називають самі батьки в опитуваннях, — не сам діагноз, а логістика. Розклад занять, дорога, очікування в коридорі, неможливість спланувати тиждень, необхідність бути присутнім. Заняття триває годину, а з робочого дня випадає половина.

Що на це реально впливає, а що ні

Позаяк державна політика в довгостроковій перспективі розрив майже не змінює, а норми змінюються повільно, залишається дивитися на те, що перебуває в межах досяжності окремої родини.

Працює погано:

• Спроби «просто встигати все». Це не питання організованості: коли дорослий переривається кожні десять хвилин, довге завдання не виконується в принципі, скільки б його не планували.
• Очікування, що стане легше саме собою. Дані показують протилежне — розрив фіксується, а не розсмоктується.
• Почуття провини як двигун. Воно з'їдає той самий ресурс, за який іде боротьба.

Працює краще:

• Прибрати дорогу з рівняння. Дорога в обидва боки часто коштує дорожче за саме заняття — не в грошах, а в годинах і в неможливості планувати.
• Вкладатися в самостійність дитини як в окрему мету. Здатність зайняти себе хоча б на двадцять хвилин — це не побутова зручність, а пряме вивільнення робочого часу.
• Перерозподілити, а не оптимізувати. Дані щодо батьків показують, де саме перебуває незадіяний ресурс. Розмова про те, хто везе на заняття і хто залишається вдома при хворобі, впливає на цифри сильніше за будь-який тайм-менеджмент.
• Вчитися самому, а не лише возити дитину. Коли батьки володіють методом, частина роботи переходить у звичайні домашні ситуації і перестає вимагати окремого слоту в розкладі.

Про те, як цілеспрямовано розвивати самостійність, — як навчити дитину гратися самостійно. Про ресурс батьків, якщо сил уже мало, — вигорання батьків.

Як це влаштовано в Sense Behavior

Ми не вирішуємо економічну проблему цілком — її не вирішує жоден центр. Але два конкретні пункти зі списку вище — це рівно те, як влаштований формат роботи:

• Заняття проходять онлайн, тому з розкладу зникає не година, а три: дорога, очікування, дорога назад. Час підбирається під робочий графік батьків, а не навпаки.
• Формат parent coaching означає, що фахівець навчає батьків, а не займається з дитиною замість них. Навичка залишається в родині і працює у звичайних ситуаціях — за сніданком, на прогулянці, під час зборів, — а не лише в ті години, коли поруч фахівець.
• Самостійність дитини входить у програму як окрема мета, а не як побічний ефект. Уміння зайняти себе, дочекатися, виконати звичну дію без дорослого — це те, що ми ставимо в план свідомо, зокрема тому, що воно напряму повертає батькам години.
• Програму можна будувати навколо реального життя родини. Якщо батьки виходять на роботу, якщо в родині двоє дітей, якщо підтримки збоку немає — це вхідні дані для плану, а не завада, про яку ніяково сказати.

Перша консультація безкоштовна і триває тридцять хвилин — цього достатньо, щоб зрозуміти, чи вміщується такий формат у ваш тиждень. Про сам онлайн-формат і його доказову базу — окремо тут.