Функція поведінки дитини: чому вона робить те, що робить

«Вона просто так робить, без причини» — фраза, яку часто кажуть про поведінку, яку складно пояснити: крик без видимого приводу, відмова від простих прохань, нескінченне повторення однієї й тієї самої дії. Насправді в прикладному аналізі поведінки вихідна позиція інша: у поведінки майже завжди є причина, навіть якщо вона не очевидна збоку. Функція поведінки дитини — це якраз те, заради чого поведінка відбувається, і розуміння цього змінює весь підхід до того, що з нею робити.

Що означає «функція» в цьому контексті

Функція — це не виправдання поведінки і не діагноз. Це відповідь на просте питання: що дитина отримує або чого уникає за допомогою цієї поведінки. Фахівці з прикладного аналізу поведінки виділяють чотири основні функції, які повторюються в найрізноманітніших формах поведінки — від істерик до відмови виконувати завдання.

• Увага — поведінка приносить реакцію дорослого, навіть якщо це роздратування чи зауваження.
• Уникнення — поведінка дозволяє припинити або відкласти неприємне завдання, ситуацію чи вимогу.
• Доступ до бажаного — поведінка приводить до конкретного предмета, дії чи заняття.
• Сенсорна функція — поведінка сама по собі дає відчуття, яких дитині бракує, або знижує перевантаження від надмірних відчуттів.

Чому та сама поведінка може мати різні причини

Ключова складність у тому, що форма поведінки не говорить напряму про її функцію. Дитина, яка кричить, може домагатися уваги — а може, навпаки, намагатися припинити галасливу, перевантажливу для неї ситуацію. Зовні це виглядає однаково, але правильна відповідь на ці дві ситуації буде прямо протилежною: в одному випадку зниження реакції дорослого допоможе, в іншому — посилить стан дитини, тому що не вирішить вихідну сенсорну проблему.

Саме тому загальні поради «просто ігноруйте» або «просто відволікайте» працюють через раз: вони розраховані на одну конкретну функцію і шкодять, якщо застосовуються до поведінки з іншою функцією.

Як визначається функція на практиці

Фахівці використовують так званий ABC-аналіз — фіксацію трьох елементів: що відбулося безпосередньо перед поведінкою (антецедент), що являла собою сама поведінка, і що відбулося одразу після неї (наслідок). Якщо записувати ці три пункти протягом кількох днів поспіль за кожним епізодом складної поведінки, часто стає видно закономірність — конкретний час доби, конкретне прохання, конкретне місце, яке провокує поведінку знову і знову.

Більш формальна версія цього процесу — функціональна оцінка поведінки, яку проводить фахівець: вона може включати структуроване спостереження, інтерв'ю з батьками і іноді контрольовані проби, щоб напряму перевірити гіпотезу про функцію, а не лише припускати її за записами.

Що показують дослідження

Огляд доказових практик застосування функціональної оцінки поведінки при роботі з людьми з аутизмом включає 21 дослідження з позитивними результатами — від покращення комунікації до зниження проблемної поведінки в навчальних ситуаціях. Це один із найбільш підтверджених інструментів у прикладному аналізі поведінки саме тому, що він не пропонує універсальне рішення «для всіх», а визначає конкретну причину для конкретної дитини, з якої вже будується план.

Що робити з цим розумінням на практиці

Визначивши функцію, фахівець будує план не навколо того, як зупинити поведінку, а навколо того, як дати дитині доречніший спосіб домогтися того самого результату — попросити увагу словом замість крику, попросити перерву замість відмови, попросити сенсорну стимуляцію прийнятним способом замість руйнівного. Це називається навчанням заміщувальної поведінки, і воно працює надійніше прямої заборони саме тому, що не залишає вихідну потребу дитини незадоволеною.

У Sense Behavior функціональна оцінка поведінки — частина роботи з кожною родиною, де є складна поведінка: фахівець не пропонує загальну схему «як відучити», а визначає, навіщо конкретно вашій дитині потрібна ця поведінка, і будує план від цієї причини.